Серед запрошених учасників були представники органів державної центральної влади – керівник Офісу Спеціального представника України з питань Близького Сходу та Африки Міністерства закордонних справ України
А.В. Носко; заступник Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, кандидат фізико-математичних наук, професор І.Є. Лоссовський. У роботі круглого столу взяли участь завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень О.І. Їжак; кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник відділу етнополітики, керівник Центру єврейської історії і культури Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса А.Ю. Подольський; кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, доцент, завідувач кафедри корейської і японської філології Київського національного лінгвістичного університету Н.О. Пророченко. Також у роботі круглого столу взяли участь Генеральний секретар Арабської ради в Україні, головний редактор інформаційного порталу «Україна по-арабськи» Мохаммад Фараджаллах; доктор філософії, докторант Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Голова Українського центру діалогу та комунікації, Голова Українсько-Арабської Ділової Ради Eмад Абу Алруб.
З привітальним словом виступив член-кореспондент Національної академії наук України, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, директор ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» А.І. Кудряченко. У своєму вітальному слові А.І. Кудряченко, який є відомим фахівцем з питань політичної історії Німеччини, Голокосту та інших важливих тем, звернув увагу присутніх на те, що останні трагічні події на Близькому Сході спричинили значне посилення антисемітських настроїв як у Європі, так і в США. Такі настрої нині розповсюджені серед значної частини лівацьких та радикальних кіл у західних країнах, де широко циркулюють штампи радянської пропаганди щодо того, що Ізраїль – символ капіталізму, соціальної нерівності, а Газа та палестинці – це пригноблений народ і національна меншина. Такі настрої роздмухуються й інтенсивною російською пропагандою, яка також намагається «влити свіжу кров» у радикальні ісламістські організації і у такий спосіб посилити на Заході хаос, хвилю насилля і тим самим відволікти західні країни від допомоги Україні у її боротьбі проти російської збройної агресії. А.І. Кудряченко наголосив на тому, що на круглому столі представлені як представники державних структур, так і провідні науковці, а також представники арабських та мусульманських організацій, що дає змогу провести виважене й об’єктивне обговорення тих трагічних подій, які нині відбуваються на Близькому Сході.
Відкрив роботу круглого столу кандидат історичних наук, доцент, завідувач відділу історії країн Азії та Африки ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» В.О. Швед. Він відзначив, що пройшов рівно місяць з початку хамасівсько-ізраїльської війни, яка вже докорінним чином змінила геополітичний ландшафт Близькосхідного регіону. Ця війна безпосередньо впливає й на нашу країну, передусім щодо її воєнно-політичної безпеки і соціально-політичної стабільності. Передусім, йдеться про кремлівську загрозу відволікання уваги світової громадськості від російської агресії проти України та здатності США, НАТО, ЄС й надалі у нових умовах продовжувати надавати нашій країні всебічну допомогу.
Виходячи із зазначеного, перед учасниками круглого столу постало завдання глибокого, всебічного й об’єктивного аналізу тих трагічних процесів, які нині відбуваються на Близькому Сході, під кутом їхнього впливу на Україну й перспективи перемоги над російським агресором.
У доповіді «Цілі, обставини та передумови нападу ХАМАС на Ізраїль» кандидата історичних наук, доцента, завідувача відділу історії країн Азії та Африки ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» В.О. Шведа були зроблені декілька важливих висновків щодо теми, винесеної на обговорення:
1. Напад ХАМАС на Ізраїль і російська агресія проти України – це два фронти однієї війни. Війна двох сил, а саме коаліції сил верховенства права, свободи, демократії, прав людини із групою диктатур, передусім путінською та іранською.
2. За спиною ХАМАС дуже виразно і переконливо «стирчать вуха» режиму аятолл та нинішнього російського фюрера, які вигодували ХАМАС для цієї агресії.
3. Головними цілями нападу були, по-перше, зірвати процес неухильного зближення Ізраїлю з арабським світом, який мав завершитись у нинішньому році нормалізацією відносин Ізраїлю із Саудівською Аравією. По-друге, остаточно дискредитувати та розвалити Палестинську автономію, і, по-третє, через організацію цього нападу відвернути увагу від агресії проти України.
4. Напад ХАМАС став прямим наслідком повного провалу курсу Б. Нетаньяху на палестинському напрямку. Його політика була спрямована на повну анексію Західного берегу річки Йордан з тим, щоб остаточно унеможливити створення незалежної Палестинської держави.
Одночасно відбулась пряма дискредитація адміністрації Палестинської автономії, її президента М. Аббаса, що дозволило ХАМАС стверджувати, що саме він є справжнім захисником палестинського народу.
У доповіді «Пропаганда ненависті до євреїв і українців з боку злочинного російського агресора. Паралелі та особливості» кандидата історичних наук, провідного наукового співробітника відділу етнополітики, керівника Центру єврейської історії і культури Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України А.Ю. Подольського були проаналізовані канали та форми пропаганди ненависті нинішнього путінського режиму щодо євреїв та українців у контексті їх порівняння із подібною політикою царської Росії та сталінського режиму. Єврейські погроми, валуєвщина, Голодомор, скритий антисемітизм радянських часів, нинішні події у Дагестані та відкрита російська агресія проти України – все це основні ланки одного ланцюга, головним завданням якого були спроби зберегти репресивні антидемократичні режими, починаючи з царських часів і до нинішнього путінського режиму.
Завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень О.І. Їжак у доповіді «Ізраїль, Захід і Україна проти вісі зла: критерії перемоги» розкрив деякі аспекти зазначеної проблеми. Він наголосив, що метою нападу ХАМАС було недопущення нормалізації відносин Ізраїлю і Саудівської Аравії. Росія ж намагалась створити майданчик комунікацій із Заходом окремо від проблеми українсько-російської війни, на кшталт того, який був зроблений нею у Сирії у 2015 р. з тим, щоб ефективно тиснути на Захід. Хамасівсько-ізраїльська війна значно вплинула на Глобальний Південь. Якщо до нападу країни Глобального Півдня співчували Україні й асоціювали її з Палестиною, то сьогодні ці країни значною мірою розчаровані беззастережною підтримкою Ізраїлю, в якому вбачають агресора і колонізатора. Таку зміну позицій слід враховувати при опрацюванні зовнішньополітичної лінії Української держави. У нинішніх складних умовах вирішальну роль відіграє здатність і рішучість адміністрації Дж. Байдена забезпечити надійну й достатню перемогу як для України, так і для Ізраїлю, а також опрацювання нею формату перебудови Сектору Гази після перемоги над ХАМАС.
Кандидат історичних наук, доцент, завідувач відділу трансатлантичних досліджень Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» С.В. Толстов у своїй доповіді «Позиція США щодо військового протистояння між Ізраїлем та угрупованням ХАМАС в контексті регіональних тенденцій та глобальних протиріч» зупинився на аналізі основних вузлових пунктів американської політики щодо хамасівсько-ізраїльської війни. По-перше, президент США одразу висловив свою однозначну підтримку Ізраїлю у його протистоянні, пов’язаному з нападом ХАМАС, забезпечив моральну підтримку належними заходами у військовій сфері: до берегів Ізраїлю підійшли дві авіаносні групи та атомна субмарина. Дж. Байден особисто відвідав Ізраїль, де провів переговори як з керівництвом Ізраїлю, так і з Главою Палестинської автономії, переговорив з низкою лідерів арабських країн. Двічі у регіоні перебував держсекретар США Е. Блінкен. Ціною великих зусиль американській адміністрації вдалося не допустити найбільш деструктивного сценарію розвитку ситуації в регіоні Близького Сходу. У зверненні президента США до американського народу було сформульоване бачення суті та причин цієї війни й зроблено важливий висновок про те, що напад ХАМАС на Ізраїль, як і російська агресія проти України, – це два фронти однієї війни (вісі зла проти демократії). По-друге, США почали опрацьовувати конкретні шляхи щодо виходу із цієї кризи. Було визначено, що її остаточне розв’язання можливе лише за умови створення незалежної Палестинської держави. Також завдяки наполегливій роботі адміністрації США Глава Палестинської автономії М. Аббас погодився на те, що після розгрому ХАМАС, ФАТХ та Палестинська адміністрація візьмуть на себе відповідальність за управління Сектором Гази за умови досягнення всеохоплюючої політичної угоди щодо Сектору Гази.
З великою увагою була заслухана доповідь «Позиція України щодо нових викликів сучасного ізраїльсько-палестинського протистояння: помилки та наслідки» Генерального секретаря Арабської ради в Україні, головного редактора інформаційного порталу «Україна по-арабськи» Мохаммада Фараджаллаха.
Відомий в Україні й за її межами журналіст та експерт, палестинець за походженням, зробив наголос на тому, що одразу після нападу ХАМАС на Ізраїль, беззастережна підтримка Україною Ізраїлю, намагання Президента України В. Зеленського відвідати Ізраїль з візитом солідарності порушила баланс інтересів України на Близькому Сході, відштовхнула від неї як провідних арабських лідерів, так і симпатії громадськості, які були завойовані протягом цього року і допомогли в успішному проведенні зустрічі у Джидді щодо Української формули миру. За оцінкою цього експерта, якщо така лінія у зовнішньополітичному курсі Києва збережеться, Українська держава ризикує втратити симпатії арабського світу.
У своїй репліці щодо виступу відомого аналітика, кандидат історичних наук, доцент, завідувач відділу історії країн Азії та Африки ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» В.О. Швед зауважив, що позиції України щодо врегулювання палестинсько-ізраїльського конфлікту залишаються принциповими й незмінними. Офіційний Київ твердо дотримується лінії, що розв’язання зазначеного конфлікту можливе лише при створенні незалежної Палестинської держави. Щодо намагання Президента України відвідати Ізраїль у перші дні війни, необхідно розуміти, що наша країна знаходиться у вкрай важкому становищі, коли реальним може стати припинення американської допомоги через дії прихильників Трампа у Конгресі США. Тому своїм візитом український Президент передбачав, окрім іншого, мобілізувати на користь України могутнє єврейське лобі у Сполучених Штатах.
У виступі доктора філософії, докторанта Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Голови Українського центру діалогу та комунікації, Голови Українсько-Арабської Ділової Ради Eмада Абу Алруба «Ізраїльсько-палестинська війна та перспективи мирного врегулювання» були детально проаналізовані найважливіші документи ООН з питань палестинсько-ізраїльського врегулювання. Зазначалось, що їхнє безумовне виконання дозволило б досягти всеохоплюючого мирного врегулювання на шляху дводержавного вирішення затяжного конфлікту.
Кандидат фізико-математичних наук, професор, Заступник Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті І.Є. Лоссовський у доповіді «Реакція мусульман України на події ескалації конфлікту навколо Палестини» висвітлив позиції головних мусульманських об’єднань України щодо нападу ХАМАС і початку хамасівсько-ізраїльської війни. Незважаючи на деякі розбіжності у позиціях, зазначив доповідач, всіх їх єднає відповідальність та намагання зберегти соціально-політичну стабільність українського суспільства перед обличчям такої великої загрози як російська агресія проти України.
У своїй доповіді «Ізраїль і Хезболла: ймовірність відкриття другого фронту» доктор історичних наук, старший науковий співробітник, в.о. провідного наукового співробітника відділу історії країн Азії та Африки ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» А.Л. Зелінський зазначив, що одним з найважливіших питань, пов’язаних із сучасним масштабним палестинсько-ізраїльським конфліктом, спровокованим безпрецедентною різаниною, вчиненою на ізраїльській території 7 жовтня 2023 р. бойовиками-ісламістами ХАМАС та Палестинського ісламського джихаду, стало визначення ступеня ймовірності переростання зазначеного конфлікту з локального на регіональний внаслідок відкриття другого фронту з боку потужної ліванської шиїтської радикальної воєнізованої організації Хезболла. Однак низка міжнародних аналітиків вважає, що на сьогодні Хезболла не бажає здійснювати повномасштабний напад на північні області єврейської держави. Такий стан речей обумовлений низкою чинників: 1) починаючи з 2006 р. або навіть 2000 р. Хезболла завдяки своїй ефективності виступає не як знаряддя, а як молодший партнер Ірану, що певною мірою дозволяє їй діяти згідно з власними інтересами; 2) потенційна війна з Ізраїлем на сьогоднішній день є дуже непопулярною серед більшості ліванського населення, з чим Х. Насралла не може не рахуватися з огляду на політичну ситуацію в країні; 3) палестинські ісламістські радикали є сунітами, що об’єктивно зменшує рівень емпатії до них з боку членів переважно шиїтської антиізраїльської «осі опору»; 4) Хезболла та Іран навряд чи погодяться використати заради сунітських ісламістів 150-тисячний арсенал ракет близької та середньої дальності, який має ліванська організація, й у такий спосіб позбавити останню чи не головного важеля тиску на Ізраїль; 5) наземні операції Хезболли є ефективними лише тоді, коли вона діє у сприятливому середовищі, котре буде відсутнє на території Ізраїлю; 6) Хезболла й без прямого втручання у конфлікт може поставити собі у заслугу надання палестинським союзникам найбільш відчутної військової допомоги у порівнянні з іншими членами «осі опору», оскільки вона змушує єврейську державу тримати на ліванському кордоні 100-тисячне військове угруповання. Таким чином, як Хезболла, так ймовірно й її старший партнер, із суто прагматичних міркувань і надалі обмежаться самою лише демонстрацією дієвої підтримки своїх сунітських союзників, вважаючи авантюрним і недоречним відкриття повноцінного другого фронту супроти Ізраїлю.
Доповідь «Позиція Туреччини щодо подій навколо хамасівсько-ізраїльської війни» кандидата філософських наук, старшого наукового співробітника відділу історії країн Азії та Африки ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» О.А. Ауліна розкрила особливості позиції президента Туреччини Р.Т. Ердогана щодо нинішніх подій на Близькому Сході. Вона визначається низкою чинників: намаганням президента Туреччини скористатись зазначеним конфліктом, щоб представити себе як безумовного лідера всього мусульманського світу; значною близькістю ідеологічних засад правлячої партії Туреччини, – Партії справедливості і розвитку, – із ХАМАС як структурою Братів-мусульман; неоосманською ностальгією за колишньою Османською імперією, куди входила і Палестина; намаганням мобілізувати свій внутрішній «ядерний» електорат. Експерт зазначив, що відкритий ізраїльсько-турецький конфлікт, який виник як реакція на хамасівсько-ізраїльську війну, здатний негативно позначитись на партнерських відносинах Києва з обома країнами.
У підсумковому аналізі результатів круглого столу член-кореспондент Національної академії наук України, доктор історичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, директор ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» А.І. Кудряченко зазначив, що глибоке та всебічне обговорення зазначеної теми значно збагатило вітчизняних науковців і аналітиків, дозволило значно глибше зрозуміти ті складні процеси, які нині відбуваються у регіоні Близького Сходу. Він також вніс пропозицію підготувати аналітичну записку до органів центральної державної влади щодо невідкладних завдань зовнішньої політики України на Близькому Сході, що спричинено нинішньою хамасівсько-ізраїльською війною та її наслідками.
В.О. Швед, кандидат історичних наук, доцент,
завідувач відділу історії країн Азії та Африки ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України».
