У роботі конференції взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол Соціалістичної Республіки В’єтнам Нгуєн Хонг Тхач, заступник Голови Державної Служби України з етнополітики та свободи совісті Лоссовський Ігор Євгенович, фахівці та науковці Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України», Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного лінгвістичного університету, Київського міжнародного університету.

У своєму вступному слові, кандидат історичних наук, доцент, завідувач відділу історії країн Азії та Африки Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» В.О. Швед відзначив, що конференція є черговим кроком тієї кропіткої роботи, яку здійснює відділ історії країн Азії та Африки щодо дослідження однієї з найактуальніших тем сьогодення – зростання ролі Глобального Півдня у світовій політиці та економіці. Якщо у 2000 р. їхня питома вага складала 5% світової економіки, то у 2020 р. вже 20%. Відповідно, відчуваючи свою зростаючу вагу, країни Глобального Півдня все гучніше і сміливіше заявляють про свої зростаючі геополітичні амбіції, вимагають формування такого нового світового порядку, який дозволив би їм посісти набагато більш вагомі позиції у світовій політиці. Особливо чітко виявилось це після початку російської агресії проти України, коли за вплив на уми і серця країн, що входять до Глобального Півдня точилася запекла боротьба між коаліцією країн, що стоять на позиціях верховенства права та забезпечення прав людини і групою диктаторських режимів.

          Українська дипломатія нині активно діє в зазначених країнах. Новим свідченням цього стала участь Президента України у роботі такого впливового Азійського безпекового саміту як «Діалог Шангрі Ла», його зустрічі з низкою лідерів Південно-Східної Азії. Враховуючи особливу роль Індо-Тихоокеанського регіону як вирішального за своїм впливом на підсумки змагання за Глобальний Південь, пленарне засідання нашої міжнародної конференції якраз присвячено аналізові зовнішньополітичних процесів у Індо-Тихоокеанському регіоні в умовах формування нового світового порядку.

У своєму вітальному слові директор Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України», доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України А.І. Кудряченко відзначив, що науковий колектив Інституту досліджує питання пов’язані з історичними процесами не лише в Європі, США, а й в ключових регіонах Азії та Африки. На початку нашої Незалежності у нас був політичний крок у сторону Європи та США, але сьогодні Україна намагається активно просувати свої інтереси і в Африці та Азії.

         На думку А.І. Кудряченка, зовнішні орієнтири України можна узагальнити у вигляді 3-х кол. Перше є відносини безпосередньо із сусідніми країнами, друге коло – глобальні світові гравці, третє – найважливіші міжнародні організації. На відміну від України, В’єтнам знайти у собі сили і налагодити гарні відносини із безпосередніми сусідами. Також ми у порівнянні з В’єтнамом знаходились на різних стадіях розвитку - В’єтнам вже досяг об’єднання, відстояв свою незалежність, в той час як для України – це першочергове завдання у звʼязку з російською агресією. Українській дипломатії є чого повчитися як у Вʼєтнама так і у інших азійських країн як грамотно та кваліфіковано відстоювати свої національні інтереси.

У своїй доповіді «Зовнішня політика В’єтнаму: дружба з усіма країнами», Надзвичайний і Повноважний Посол Соціалістичної Республіки В’єтнам Нгуєн Хонг Тхач ознайомив присутніх з ключовими принципами та особливостями зовнішньополітичного курсу своєї країни. В’єтнамський дипломат наголосив, що зовнішня політика його країни базується на трьох найбільш важливих стовпах: дружба з усіма країнами, інтеграція та самостійність. Доповідач на конкретних прикладах з історії в’єтнамсько-радянських, в’єтнамсько-китайських та в’єтнамсько-американських відносинах протягом 60-х років 90-х років XX століття показав, чому дружба з усіма країнами є наріжним каменем зовнішньої політики В’єтнаму. На його думку, В’єтнам зробив для себе важливі висновки внаслідок тих ситуацій, коли В’єтнам опинявся у скрутній ситуації внаслідок зникнення балансу і різкого погіршення ситуації між двома найважливішими своїми союзниками: Радянським Союзом і Китаєм наприкінці 60-х років XX ст., наприкінці 80-х років XX ст., коли Радянський Союз серйозно послабшав і коли у 70-ті роки того ж століття виник американсько-китайський союз з усіма негативними наслідками для В’єтнаму. Виходячи з цих уроків В’єтнам налагодив зрештою нормальні відносини із Китаєм, із США, із Росією, Євросоюзом, став членом АСЕАН. Такі принципи як інтеграція та самостійність дозволяють країні використовувати переваги участі В’єтнаму у таких інтеграційних формах як АСЕАН та АТЕС, самостійно, без посередників проводити важливі перемовини для країни.

         Заступник Голови Державної служби України з питань етнополітики і свободи совісті, кандидат фізико-математичних наук, професор І.Є. Лоссовський, у своїй доповіді «Азійський нейтралітет щодо російсько-української війни: чи може бути баланс на краще?» загострив увагу присутніх на шалених спробах російської пропаганди дискредитувати зовнішню політику Української держави в країнах Глобального Півдня і привів конкретні приклади таких дій під час своєї дипломатичної практики.

Він також відзначив, що, на жаль, більшість азійських та африканських країн стоять поки що на позиціях нейтралітету, невизначеності своєї позиції щодо російської агресії проти України, коли на перший план у них висувається питання вигоди, використання російсько-української війни у своїх меркантильних цілях. І.Є. Лоссовський також визначив деякі напрямки роботи української дипломатії щодо посилення позиції України у країнах Глобального Півдня, особливо щодо якісного покращення інформаційно-роз’яснювальної роботи в азійських країнах, ефективної боротьби з російськими наративами, що Росія допомагає країнам Глобального Півдня у боротьбі з колоніалізмом Заходу.

         Доктор політичних наук, професор, професор кафедри міжнародних відносин і туризму Київського міжнародного університету С.О. Шергін відзначив у своїй доповіді «Східноазійська інтеграція в контексті безпеки», що успішному просуванню національних інтересів Української держави в країнах Азії заважає практична відсутність своєї «азійської» школи глибоких стратегічних досліджень, в той час як Росія має широко розгалужену мережу могутніх сходознавчих наукових та науково-аналітичних установ, свою високопрофесійну «азійську»  школу наукових досліджень. Внаслідок цього нам вкрай не вистачає високопрофесійних дипломатів, які б були всебічно підготовлені для роботи в азійських країнах. Він пригадав, як за час його роботи в українському посольстві у Ханої, зазначене посольство відповідало за роботу у шести сусідніх країнах. Варто також звернути увагу на думку С.О. Шергіна на рішення останнього 43-го саміту АСЕАН та саміту АТЕС  у Сан-Франциско, де були поставлені завдання допомоги України та співпраці з нею.

         Доктор історичних наук, професор, професор кафедри нової та новітньої історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка Н.Д. Городня у своїй доповіді «Вплив ситуації в Південно-Китайському морі на політику США і американсько-в’єтнамські відносини», розглянула головні етапи розвитку американсько- вʼєтнамських відносин у контексті геополітичних та безпекових змін в регіоні Південно-Китайського моря та з урахуванням зростаючої ролі регіону у світовій геополітиці та геоекономіці. Особливу увагу доповідач звернула на важливість Угоди про усебічне стратегічне партнерство між США та В’єтнамом, яке було підписано під час візиту президента США Джо Байдена до В’єтнаму у вересні 2023 року.

         Кандидат економічних наук, старший науковий співробітник ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» Є.О. Припік  у доповіді «Основні напрямки  в’єтнамсько-японського стратегічного партнерства»,  розкрив непросту історію в’єтнамсько-японських взаємин за період починаючи із XVI-го століття. Протягом довгого часу у період після Другої світової війни ці взаємини були затьмарені злочинами японських окупаційних сил на території В’єтнаму. Однак, починаючи з кінця 90-х років XX століття почався процес нормалізації відносин між обома країнами, який досяг свого піку під час державного візиту президента США Джо Байдена до В’єтнаму у вересні 2023 р. і згодом вже у XXI столітті досягли рівня стратегічного партнерства.

         Доктор політичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, провідний науковий співробітник ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України» Л.Д. Чекаленко у доповіді «Українсько-таїландське співробітництво на сучасному етапі», детально зупинилась на особливостях розвитку сучасного Таїланду. Ця країна нині посідає 15-те місце у світовій економіці. 70% продукції промисловості країни експортуються. Україна нині має 19 угод з Таїландом у тому числі і з безпекових питань. За своїм потенціалом зазначена країна має всі можливості для перетворення на одного із найбільш важливих торговельно-економічних партнерів у Південно-Східній Азії.

         Підводячи підсумки конференції, директор Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України», доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України А.І. Кудряченко відзначив, що відбулось плідне і всестороннє обговорення провідних тенденцій у міжнародних процесах в Індо-Тихоокеанському регіоні, що дозволяє глибше зрозуміти ключові тенденції їхнього розвитку з тим, щоб донести до центральних органів державної влади нашої країни аналітичні висновки і рекомендації, спрямовані на опрацювання оптимального зовнішньополітичного курсу української держави щодо країн Індо-Тихоокеанського регіону.